Якби дав Бог людині крила,
Що розгубили… із віків.
Ще пригодилась би сокира,
Згадали б мо’ що з козаків.
Живемо в світі, як в неволі,
Печать раба в нас… на чолі.
Гієни рискають в дозорі,
Збирають подать Сатані.
Зникають дітки… патріоти,
Щодня все більше й більше вдів.
Кайфують злодії… сексоти,
Усе, що ціниться…в ж.дів.
Слаба людина і безсила,
Немов краплинка на стеблі.
Над нами та могутня сила…
Що править в небі й на Землі!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761149
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.11.2017
автор: Миколай Волиняк