В тишині ми одні. Ніч зоріє,
А в душі десь на дні пісня зріє.
Хто так зміг нас обох переплести,
Що очей і думок не відвести.
Наче мед, наче хміль пахнуть губи,
Хто так зміг щоб обом було любо.
Хто так зміг що з очей світло ллється,
І в обох наче дзвін серце б’ється.
Хто так зміг, чи той день, чи той вечір,
Що немає між нас порожнечі.
Хто нам дав отаке клопотання,
Що в цім світі зоветься коханням.
Хто любові нам дав так багато,
Що аж хочеться землю обняти.
Парище.
2017р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761126
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.11.2017
автор: Мартинюк Надвірнянський