Пташка-жінка

Я  забродила  і  підкисла.
Підсолоди  мене  і  випий.
Сплети  із  ніжності  намисто,
І  подаруй  узимку  липень.

Здається,  трохи  заблукала
В  зім’ятих  сутінках  любові.
Розкрий  обіймів  покривало
І  випусти  мене  на  волю.

Я  полечу  напитись  неба,
Пірну  в  прозорий  пух  хмаринки…
А  потім  повернусь  до  тебе,
Твоя  маленька  пташка-жінка.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761089
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.11.2017
автор: Настя Рошка