Ну що мовчиш, мене продавши знову?
Із шавками лакаючи подачку.
Знов на запястках клацають окови
І зовсім інше значить "передача".
Вам дуже важко поділить тринадцять,
Ні, я не Він, я можу не прощати,
Не дати дверям за спиною клацать,
Купить, дурити, оминути грати.
Нечутно, мовчки щось тобі кричати,
Що душу рве, не дать тобі почути...
Так легко ворогів перемагати...
Так важко зраду близьких оминути.
Задаром майже... Прикро знати ціну -
Гризи ту кіску і тримайся свори.
Твій ніж виймаю зі своєї спини.
Тебе прощаю. Хай собі говорять...
Ти шавкою знов лащишся об ноги.
Скавчиш, і руки ладна ти лизати.
Я дикий звір, і різні в нас дороги...
Простить не значить знову приласкати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761012
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.11.2017
автор: Сергій Рівненський.