цей тваринний жах!. .

Я  притис  свої  колінця  ближче  до  грудей,
Сів  в  куточку  і  заплакав  
                                             від  таких  речей
Я  люблю  усіх  тваринок  на  своїх  очах,
Та  поперед  горла  квакав  
                                           цей  тваринний  жах
Я  кричав  спочатку  сильно,  сильно  досхочу
Я  в  штанці  свої  напудив,
                                           ось  тепер  мовчу
Я  рахуючи  мурашок  в  себе  на  спині,
Геть  забув  про  свої  груди,
                                           що  лічили  дні
Я  забув  про  своє  серце-перфоратор  Бош,
Бідне  серце  так  гарчало,
                                             як  асфальт  у  дощ  
Я  даремно  сперечався,  що  я  не  боюсь  
І  кричав,  що  страху  мало
                                               з  ним  тепер    я  б’юсь
Це  не  добре  буть  великим,  дядьком  -  ссикуном
Я  відкинув  дивну  моду
                                               обернувсь  кругом
І  подумавши  завзято  про  прожитий  час,
Бомбочкою  стрибнув  в  воду:
                                               Тю!  Водичка  клас!!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760810
Рубрика: Міська (урбаністична) поезія
дата надходження 17.11.2017
автор: Go Love Ash