Мене ніхто вже не чекає
У рідній стороні боліт.
Надхмарний місяць пропливає
І кличе іноді в політ.
А я муштрую білі крила,
Хоч є ще сила, та не та.
Пташиною гніздечко звила —
Моя родина тут і дах.
Душа летить на Батьківщину,
І рветься серденько моє.
Думками у дитинство лину,
Надія віри додає.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760757
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.11.2017
автор: Lana P.