«Місячну ніч
Відкриваю,
Як велетенську книгу,
Гортаю білі її сторінки...»
(Сайдзьо Ясо)
Місячна ніч –
Монетою срібною жебраку під ноги.
Осені біла сторінка:
На якій не написано
Жодного знаку
І жодної літери.
Тільки тема – для медитацій.
...А падолист пахне димом і тліном.
Місячна ніч осіння:
Гільйотини лезом –
Срібним і потойбічним
Вироком.
Наче весни вже більше не буде.
Ніби то ми стали туманом:
Поети занепаду.
...А падолист пахне димом і тліном.
Уривок холодної осені:
Сріблом карбованим
Королівства давно забутого.
Важкість металу:
Корони й підкови,
Шаблі і молоту.
...А падолист пахне димом і тліном.
Місячна ніч осіння:
Срібною кулею
Для юнака-самогубця,
Для вурдалаки сирості –
В жменю. Набої.
...А падолист пахне димом і тліном.
Брюмера холодного світло
Осінь республіки,
Вітри Бонапарта,
Туман алегорій.
Скриню відкрию осені –
Скриню скарбів:
Срібляники темних ночей
Збирає глитай фрімер –
Володар кахляних п’єців...
...А падолист пахне димом і тліном.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760639
Рубрика: Верлібр
дата надходження 16.11.2017
автор: Артур Сіренко