Я усміхнуся тобі ніжно. Йди.
Ступай на стежку,де лиш зорі спали.
Я потім зберу з ними всі сліди,
Де ті дощі осіннії ступали.
Я усміхнуся. Ти не озирайсь.
До мене не повернешся ніколи.
Ти йдеш без бою. Що ж.Лишень пишайсь
Таким собою!.. Ночі похололи
Не від дощів. І осінь - не вина
Сліз, що навзрид. Кохання відболіло.
І я давно щаслива. Дивина.
Ще поцілунок пам'ятає тіло...
Та і душа... Хоч все перегоріло...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760441
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.11.2017
автор: Відочка Вансель