Розсиплеш сіль – то значить буде сварка.
А ти не віриш? А дарма, повір!
Бува у сварці солоно і жарко.
Та то не люди винні, винна сіль.
Допоки листя з вишні не впаде,
То на землі і снігу не лежать.
І стежкою до вишні осінь йде,
Листочки жовті на вітрах дрижать.
І зірве вітер із дерев останній лист,
Та відлетить кудись в минуле осінь.
Чекаю зиму. Й сніг не забаривсь,
На крилах сніжних вітер зиму носить.
Живе давно у мене чорний кіт,
Такий собі приблуда і босяк.
Обожнює, коли чешу живіт,
З прикметами ж не впораюсь ніяк.
Він триста раз дорогу перейде,
Разів зо п’ять об хвіст перечеплюсь...
То ж скільки бід мене в майбутнім жде?
На старт, котяра! Я уже боюсь!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760072
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.11.2017
автор: Олена Бокійчук