А порожнечі не буває. Не буває пустоти.
Серед безодні ехо витає і живуть вітри,
А серце не може мовчати, немов неживе
Буде любити чи проклинати, а може засне
Аби все забути. Або до кінця тебе пронесе
У спогадах з ніжністю, тихо. Можливо усе.
Та тільки не порожнеча.
Не зникає безслідно минуле і не вмирає душа
На дні стоїть судно затонуле, морем стане ріка
Не зникне: чи в землю, чи в хмари - живе...
Не буває у серці порожньо. Не буває воно пусте.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759975
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.11.2017
автор: Оксана Бугрим