Ощадна жарівка - то місяць уповні,
Зазвичай буває таке уночі,
З розплесканих спогадів кадри умовні
Не змили допоки настирні дощі.
Кратчаста моя знає все парасоля,
Як йшла на розмову, - чи кликав, чи ні,
Отак манівцями, бо ж вольному воля,
Досяжно-дотичні допоки земні.
Видніється ще невимовне і дивне
Недоторк долонь і невиразне тло,
Гойдають-колишуть невидимі линви,
Я ж хочу, так хочу таємне тепло
З зап’ясть цілувати, хіба ж то замало?..
В тенетах отих забуваю про все,
Лише не віддай ти мене на поталу
Cнігам, що раптово зима наднесе.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759899
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.11.2017
автор: Лана Сянська