Великий син великого народу


В  осінній  час  у  вороху  руїни,
Від  смутку  плаче  у  роках  гобой.
Спалив  себе  за  волю  України,
Народу  мого  істиний  герой.

За  нас  Макух  пішов,  як  гріх  на  плаху,
Підняв  на  щит  жертовність,  як  Титан.
Щоби  майбуття  визріло  із  праху,
Щоби  боги  розвіяли  туман.

Щоб  нас  з  тобою  друже  згуртувати,
В  часи  жорстокі  диких  перемін.
Щоб  душі  наші  рабські  врятувати,
Щоб  піднялися  врешті  ми  з  колін.

Віддав  життя  за  гідність  і  свободу,
Печалей  наших  світле  джерело.
Великий  син,  великого  народу,
Величний  духом,  як  в  віках,  Дніпро.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759256
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.11.2017
автор: Миколай Волиняк