Потрапити просто в солодкі тенета кохання,
М`якенько так стеле доріжку туди Купідон.
Та тільки веде стежка та найчастіш до страждання,
Завжди сил бракує здолати отой "Рубікон".
Чим вище злетиш ти на крилах любові до неба,
Тим буде болючіше падать знекровленим вниз.
Мабуть для кохання теж мудрості трішечки треба,
Хоч важко буває уникнути в долі реприз...
І кажуть` здавна не даремно мабуть усе ж люди,
Що серце і розум окремо живуть зазвичай.
І слухати розум закохане серце не буде,
І ти про розважливість й мудрість його не питай.
А потім розбите до купи ніяк не збиреться,
Болить і страждає... хоч винне напевно саме.
Кохання, як кара, чи як нагорода дається?!
Це всесвіту таїнство мало із нас хто збагне...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758920
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.11.2017
автор: Наталка Долинська