Сіренькі хмари, всю ніченьку блудили,
Ясним світанком землицю пробудили,
Листва барвиста, поспіхом прикривала,
Немов рядном, щоби тепло зберігала.
Туман молочний, до неї постелився,
У піднебессі, вітер враз закрутився,
Погнав хмарини, ген-ген до полонини,
Імла порідшала, боявся днини.
Краплинки падали, неначе в намисті,
Мокренькі й кволі, листочки золотисті,
Чорніші хмари, летіли навздогінки,
Раптово білі, завертілись сніжинки.
Й до низу тихо, наче у ніжнім вальсі,
Слідили клени, сумні, у білій рясі,
Ой, не на часі зимонці поспішати,
Осінь сердита, не сховалась у шати,
Із вітром жваво, всі хмари розганяла,
Дуже сварилася, дощем дошкуляла.
04.11.2017р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758901
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.11.2017
автор: Ніна Незламна