ЯНГОЛ

1
Так  схожі  на  людей,  та…  павуки…
Кліщі,  тарантули  –  отруйні  ненажери!
В  тенета  пошесті  огидні  і  липкі
Вловили  янгола,  заживо  шкіру  здерли…
2
А  він  стояв,  не  тямлячись  від  болю,
Пропахши  зрадою,  байдужістю,  війною,
Але  стояв  блакитно-жовтий  янгол  –  
Здаватись  –  не  за  янголячим  рангом.
3
А  людям-павукам  немає  діла.
Йому  так  хочуть  відірвати  крила
І  кров  блакитну  спити  до  краплини,
Щоби  до  раю  більше  не  полинув.
Блакитно-жовтий,  вір  мені,  не  кину!
Тебе  спіймали  в  грішну  павутину,
Яку  зрубає  правдоньки  сокира,
Як  тільки-но  спаде  полон  зневіри.
І  буде  сяйво,  буде  пломенисто
Лунати  пісня,  будеш  урочисто
Блакитно-жовтим  подихом  свободи,
Вже  не  павучому,  а  вільному  народу
Своє  знамення  чисте  віщувати,
Там,  де  вишневий  квітне  біля  хати…

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758880
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 05.11.2017
автор: Олена Ляшенко