Втрачаємо друзів, втрачаємо коханих...
Тримаємо образи, шукаючи крайніх .
Можливо, що корінь зла знаходиться в нас,
Второпати пізно. Бо спливає наш час...
Дивуємось - в чому ще наша помилка
Та що ми прогавили? Але дуже швидко
Змінюються люди, а з ними проблеми-
Буття аксіоми та теореми.
Ось наша планета обертає повільно ,
Як в колисці Мати, ніжно, не сильно
А може дає нам на роздуми час ?
Поки світлий промінь життя ще не згас...
Втрачаємо друзів, втрачаємо віру,
Але не втрачаємо справжню надію !
Надію в майбутнє ... А біль про минуле
Хай не турбує... Вона промайнула.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758804
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 05.11.2017
автор: golden-get