Тихо скидає, осінь з дерев листву,
Останні дні, теплі нам дарувала,
Сонячний промінь, ще пестив синяву,
Імла туманна трави сповивала.
То там, то тут, ще багряніє листок
У суперечці, зі злим, сильним вітром
Зовсім безсилого, сповива смуток,
І до землі, спуститься незабаром.
Із кожним кроком тепло десь тікає,
Колючий вітер йому у спину дме,
Яскравий день, світлий, на жаль, минає,
Багряна осінь,чорнітиме уже…
У нічній темряві, враз задощило,
Холодний вітер підіймавсь на крилах,
Попішав дуже, виконував соло,
І вигравав, радісно на цимбалах.
Шумить й шурхоче листячко при землі,
Немає радості від Листопаду,
Все жде від осені,обійми теплі,
У збитих купах, знаходить розраду.
28.10.2017р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758673
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.11.2017
автор: Ніна Незламна