Спливають дні лелеками за обрій-
У когось осінь, а комусь цвіте весна,
Десь мирно сплять, а десь вояк хоробрий
Стоїть на варті- там іде війна.
Дитя родилось- світ увесь радіє,
Дідусь помер- вже свічка в голові,
Стареньку матір ніжно син леліє,
Десь пісня дзвінко лине по землі.
Хтось віддає останню крихту хліба,
А хтось згубив в маєтках навіть лік,
У церкві поминальна богослужба-
Пройшов свій шлях, короткий, чоловік.
Хтось скаже- доля, Господом хрещЕна,
Написана Всевишнім угорі,
Хіба та смерть колись буде прощЕна,
Де гинуть хлопці- рідні й дорогі?
Ні, це не доля- це брудна розправа,
Гидка наруга, згублена душа,
Де лиш слова: - Героям Вічна Слава!
Дубовий хрест, віночок спориша.
Кровавий слід- матусина скорбота,
Батьківський біль у грудях клекотав,
Там куля в серце- кат й брудна робота,
Останній подих десь у вічність звав.
Стоять могили чітко у шерензі,
Де тишину стрічають лиш птахи,
Болючий спомин доторкає сонце-
Війна гібридна- смерть та молитви.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758663
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 04.11.2017
автор: Леся Утриско