Не стріляйте в лебедів

Додолу  листя  опада,
Пожухла  в  лузі  вже  трава.
Два  лебеді  -  він  і  вона,
Їм  відлітати  вже  пора.

Тут  постріл  -  і  її  нема,
Лебідка  очі  закрива,
Стала  червоною  вода,
Яка  ж  бо  сталася  біда.

Другим  поранили  його,
Падає  лебедя  крило.
І  не  здригнулася  рука
Вбивати.То  ж  краса  така.

Рятують  птаха  люди  всі,
Може  у  небо  ще  злетить,
А  пари  він  вже  не  знайде,
Життя  його  буде  гірке.

А  браконьєр  уже  сховавсь,
Людського  гніву  побоявсь,
Бо  гнів  той  справедливим  є,
Стріляти  зась  -  воно  ж  живе.

Хоч  згодом  заживе  крило
Та  не  забудеться  те  зло.
У  кого  замість  серця  лід,
В  душі  недобрий  лишить  слід.


адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758493
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 03.11.2017
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський