Додолу листя опада,
Пожухла в лузі вже трава.
Два лебеді - він і вона,
Їм відлітати вже пора.
Тут постріл - і її нема,
Лебідка очі закрива,
Стала червоною вода,
Яка ж бо сталася біда.
Другим поранили його,
Падає лебедя крило.
І не здригнулася рука
Вбивати.То ж краса така.
Рятують птаха люди всі,
Може у небо ще злетить,
А пари він вже не знайде,
Життя його буде гірке.
А браконьєр уже сховавсь,
Людського гніву побоявсь,
Бо гнів той справедливим є,
Стріляти зась - воно ж живе.
Хоч згодом заживе крило
Та не забудеться те зло.
У кого замість серця лід,
В душі недобрий лишить слід.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758493
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 03.11.2017
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський