Ти будь-кого, прошу , у відчаї не клич!
Знайдеш в собі розраду – тільки слухай –
Бог промовляє нам і креслить знаки
Щодня крізь дисонанси і потік облич
Гостри чутливість, як у дикої собаки,
Сама жаринку в темряві роздмухуй,
Яку твій дух створив із гніту протиріч.
Вразлива…коли зла, сумна, безсила
Чи тільки добре схоче в душу увійти?-
Ні, темний світ завжди чатує і не спить
І та, що необачно в себе шлях відкрила
В хвилини слабкості - то справжня ти?
Пильнуй себе , безцінна кожна мить -
В якусь із них розкриєш дивні крила…
Пильнуй! І зменшити себе не поспішай -
В тобі весь світ - в зіниці, в порусі думок.
Зі страхом прийде бруд, з вогнем - любов.
Втомилась від землі, то подумки злітай,
Твори молитву,вір у диво – прийде строк…
І знай, що все мине і знов …і знов …і знов…
Лише в собі знайдеш свій вистражданий рай.
© Олена Зінченко 31.10.2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758146
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 31.10.2017
автор: Zinthenko Olena