Розкажи мені, тату, чому посивіло волосся,
Чи доля не склалась, чи потом промокли літа?
Ще можливо не все, про що мріяв в житті - не збулося,
Можливо згубив, коли в пошуках долі літав…
І німіє душа, як дивлюсь на твої чорні руки,
Вони в різні часи кували плуги, чи мечі…
Ти найбільше бажав при житті дочекатися внуків,
Поносити хотів на дідовім сильнім плечі.
Скоро знову прийду, щоб почути від тебе пораду,
Посиджу на лавчині, мене, прошу, не гони…
Я живу на землі і потиху даю собі раду,
Хоч скроні мої одягнули шматки сивини.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757909
Рубрика: Присвячення
дата надходження 30.10.2017
автор: Віталій Назарук