Покинута ,розгублена , одна.
Лиш біль завмер в розширених зіницях.
Сирість кругом, розкидані слова.
Це наяву? На жаль, не сниться...
В долі моїй, я знаю, він був гість.
В ілюзіях сама себе спалила.
Знов каяття гірке диктує злість.
В буденних протягах я душу отруїла.
Та новий день зустріну, що гряде.
Зігріюсь теплим променем чекання.
Надіюсь , вірю і мене знайде.
Колись те справжнє, істинне кохання.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757880
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.10.2017
автор: STRANIERA(Кошіль Надія)