А горобина червона
Рясно цьогоріч вродила,
Та ще і достигнуть не встигла,
А вже ті важкі її грона
Сірим живим простирадлом
Сойки накрили крилаті,
Та й узялися клювати
Ягідки ті так завзято.
Що би це все означало?
Адже минулого року
Теж було ягід немало,
Та не чіпав же ніхто їх.
Зиму усеньку стояли,
Притрушені снігом пухнастим,
Аж до весни дочекали,
Тоді вже на землю упали.
Кажуть в народі, що пташка
Зиму морозну з снігами
Заздалегідь відчуває,
Коли харчуватися важко.
Тому і залишили сойки
Ягідки та не чіпали,
Взимку зате прилітали,
Щоби підкріпитися трохи.
Наступна зима, скоріш всього
Не буде така вже й сувора,
Ось тому сірії сойки
Склювали ті ягідки скоро.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757845
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 30.10.2017
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський