Чи дійсно нам судилося так мало? –
Одне життя прожити на Землі.
Одна любов – це все, що надихало
Та й та пішла кругами по воді.
Нема душі ні спокою, ні щастя,
У розпачі блукаючи щодня
Вона болить самотня та пропаща
І гірко плаче, ніби немовля.
Звичайно їй одній доволі сумно…
Куди вже йти та що тепер робить?..
І тільки днів змарнованих відлуння
Нагадує - нічого не змінить.
Та й змінювати що, коли судилось
Одне життя прожити на Землі.
І та любов… не вмерла, зупинилась,
Замерзла наче іній на вікні.
27.07.2015.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757647
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.10.2017
автор: Сергій Дроботенко