Обпалила мої крила клята ця війна,
Вогнем дише та холодить, по що ти прийшла?
У гонитві, у примарній слави бо катма,
У осінню дощовицю скапує сльоза.
Безборонна душа плаче, голосить у ніч,
Я кохала, як уміла, не розправить пліч.
У серденьку кіготь гострий, дайте пару свіч,
Роздмухаю з іскри віру на тисячу літ.
На добро, на Перемогу, на вірний наш путь,
В Україні зроду люди мирні лиш живуть.
Коли ж ворог кордон рушить, на захист стають
І боронять честь та гідність, волю бережуть.
28.10.17
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757644
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.10.2017
автор: Валентина Ланевич