Коли душа в синцях на крилах
Поламаних дивилась в небо,
То у віршах шукала сили.
Щасливих... Це було їй треба...
Коли розрізана лежала,
І крові стільки, ніби з тіла, -
Нитки із віршів виривала,
Щоби зашить... Щоб не боліло...
Коли від болю ні кричати
Не було сил... Шукала літер
Таких, щоби слова складати,
Щоб міг читати Янгол й вітер.
Щоб вірш... Найкращим став на світі...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757637
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.10.2017
автор: Відочка Вансель