То не я, то хитра осінь,
Як сміється- плаче просинь,
Десь колише кущ калини,
Вуста має, як в малини.
То не я, то стигла осінь,
Зачаровує й морозить,
Виплітає цвіт- косички,
Падає в тумани й мжички*.
То не я... повірте... осінь,
Зарегоче та голосить,
Загорнулась в дощ холодний
І обулась в квіт природний.
То вона- жива й красива,
Витворяє різні дива,
Найвродливіша шаманка,
Листя кинула на ганку.
Ворожила під порогом,
Пила мед собі за рогом
І сміялась знову в просинь,
То вона- та хитра осінь.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757601
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 28.10.2017
автор: Леся Утриско