Ніколи не наділяйте людей властивістю вибирати Вам настрій. Це там само, ну... Ніби підсунути Вам якусь сукню, бо вона дешевша. Але чи гарна настільки, щоб підійти Вам?
Заберіть у людей право вирішувати, хто Ви. Назавжди. Скажуть, що Ви бездарні - і Ви в це повірите. Скажуть, що Ви негарні - і Ви в це повірите.
Немає в світі мірок краси і іншого. Окрім Божих заповідей. Інше - це вигадки людей. Це чиїсь окремі виміри власного бачення стандартів.
Будьте мудрими. Це не знання. Мудрість не є обов'язковою навіть в шкільній програмі.
Та мудрість - як ніжність в тактильному голоді.Ніби і можна без неї обійтись. Та чи потрібно?
Її треба відчути і зрозуміти, що вона як поцілунок від коханої людини.
Хто б Вам і що не сказав - знайте :це забере чи підніме Вам настрій. Це може тривати хвилину. Може цілий день.
Це може стати дороговказом на місяць. А потім і далі...
Це не потрібно Вам... Наділяти людей властивістю виміру вашої особистості. Вашого такого прекрасного дня. Вашого життя...
Це їхнє бачення світу. Тільки їхнє.
Пам'ятайте, що Ви найкращі. І в вас все вийде.
Немає в світі повторення Вас.
Станьте мудрими. Слухайте себе. Це Вам потрібно. Це ніби ніжність в тактильному голоді...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757536
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.10.2017
автор: Відочка Вансель