Вісімдесят, як вас нема,
Забрала мороком чума.
Тепер отаву, діток косить.
Бо ж не позбулися ярма...
Ночами чаєчка голосить.
Мовчить суворий Сандармох,
Брати лежать в пітьмі утрьох.
В могилі братській ... й поодинці.
Від горя зріс чортополох.
В кістках посіяли ординці.
А він узяв... й не здичавів,
Серед колючок і листків.
Зацвів для нас, як біль утрати,
Яскраво так, як кров зацвів,
Очима дивляться агати.
Вольх, Зеров, Курбас і Куліш,
Їх табір сотнями... Відніс!
Вкраїна випила цикути.
Останній тут їх був рубіж,
Про це не можемо забути.
Ім'ям клянемось й Кобзарем,
Що нечисть випалим вогнем,
Відправим в пекло юде.
З руїни виплечем Едем,
Вкраїна сильна... Буде!
Трьом братам педагогам- історикам Крущельницьким: Антону, Остапу, Богдану та тисячам загиблих страждальців на чужині ради майбуття України
присвячую.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757459
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.10.2017
автор: Миколай Волиняк