Журлива осінь знову пропливає,
як в синім небі журавлиний клин.
Сховається він десь за небокраєм,
лиш сумно лине малиновий дзвін.
Сльозить дощем і тихо пада листя,
жоржини гублять свій останній цвіт.
Калина вся в червоному намисті,
мов дівка увібралась в оксамит.
Іду, забувши всі перестороги,
між сосен, білолистів та осик.
Кричить душа про болі і тривоги,
а голосу не чути, геть осип.
Дощить частіше довшими ночами
і зовсім сиро стало на душі.
Та досвід не носити за плечами
і, слава Богу, пишуться вірші!
27.10.2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757423
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.10.2017
автор: Олександр Мачула