Зозулині діти

Розвелися  байстрючата,
Як  в  кожусі  молі.
Від  чужинця  і  схизмата,
Як  бур'ян  у  полі.

Чом  не  любите  Вкраїну,
Діти  зозулині?
В  неї  ж  доленька  чаїна,
Не  ятріть  пташині.

Пір'я  мамі  не  скубіте,
Не  грайте  окропом.
Її  ж  матір...  полюбіте,
Бути  гріх  холопом.

Не  ходіте  холуями,
Юде..  не  служіте.
Не  ведіть  її  до  ями,
Ви...  прокляті  діти.

Схменітеся...  доволі,
На  краю  могили.
Міць  і  сила  не  в  розколі,
У  єднанні  сила.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757156
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.10.2017
автор: Миколай Волиняк