Нещадно вичісує листя з гілок
Осінній пронизливий вітер,
Схилились, як нитки в горбатий клубок
Останні цього року квіти.
Птахи покидають з сльозами в очах
По осені мокрі долини,
Ключами пливуть у небесних річках
Над барвами неньки-Вкраїни.
Трава пожовтіла, змінила вбрання
Калина від сонця плекання,
Сережки червоні вдягла навмання,
Неначе чекає кохання.
І річка затихла, лише шелестить
Листок, що ось-ось впав у воду.
Дерева стомилися. Ліс майже спить,
Чекає на зиму природа.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757126
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.10.2017
автор: Oleksandr Poprotskyy