Літаком летів Петро зі Львова до Уралу
схотів їсти та й дістав із торбинки сало.
Почав хряцать теє сало - копчене, жирненьке,
в кабіну запах до пілота дійшов потихеньку.
"Що так пахне?" - стюардесу пілот Іван питає.
"То пасажир один в салоні файне сало має."
"А піди-но ти до нього, стюардесо Нато,
хай відріже він пілоту сала скуштувати."
До Петра пішла Наталя, в нього запитала:
"Дасте може ви пілоту спробувати сала?"
Петро каже:"Хай мене він навіть не осуде,
але знаю - мого сала їсти він не буде."
У кабіну до пілота Наталі помчала:
"Сказав пан, ви не буде́те їсти того сала."
Здивувавсь пілот Іван цим словам дівчини.
"А піди-но запитай, в чому тут причина?"
"Дуже просто - Петро каже, випивши сто грам-
сала їсти він не буде, бо я йому не дам!"
10.03.2008
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=75700
Рубрика: Гумореска
дата надходження 24.05.2008
автор: О.В.Рожко