Дивлюсь, як осінь з золота тче казку
І запряга стривожені вітри,
Ліс одягає жовтооку маску,
Грибочками засіяв і бугри.
Як небо нахилилось над землею,
Купає землю росами й дощем,
Вночі чарує жовтою зорею,
І будить в серці дивно-ніжний щем.
І оповита тишею-журбою
Осінню ніч вартує ще й вода,
Під зоряною виспиться габою.
Між очеретом сріблом прогляда.
А коли сонце день новий розбудить
І павутинням гілля заснує,
Такого дива очі не забудуть…
В душі моїй так затишно стає!..
10.11.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756916
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 24.10.2017
автор: Ганна Верес