Село моє рідне

Село  моє  рідне  –  краса  незрівнянна,

Криниць  глибина  в  тобі  й  шепіт  хлібів,

Від  тебе  стежина  вела  і  від  мами.

Несу  ці  два  образи  завжди  в  собі.


Село  моє  –  то  сторона  веселкова

З  травневою  свіжістю  квіту  садів,

Всевишній,  повісивши  в  небі  підкову,

Помітив  для  мене  місцини  святі.


Село  моє  –  мною  не  випита  казка,

Де  гай  потонув  у  піснях  солов'їв.

Самотньо  коли  на  душі  мені  й  важко,

Думками  лечу  до  притихлих  ставів.


Село  моє,  ти  мій  початок  для  пісні,

Де  верби  схилились  в  зажурі  своїй,

До  тебе  вертатиму,  доки  не  пізно  –

Хрести  там  чекають  моєї  сім'ї.
11.10.2017.


Ганна  Верес  (Демиденко).  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756754
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.10.2017
автор: Ганна Верес