[i]Картина - "Перлина", художника Володимира Куша
Диптих написаний у співавторстві з
Herr Veliborr von Purr-pur, дякую за співпрацю
[/i]
Знаєш, життя – іще та, бездолуга діра…
Нащо малюємо знову ми світлі картини?
В полудень спалить надію безжалісний Ра*.
Ти – не повинен, коханий… і я – не повинна…
Море позаду… і що там? Солона вода…
Парус біліє – не наш, концентрується тиша…
Кришиться в пальцях надія – тоненька слюда.
Пащу Рожевої мушлі сумління колише…
Чи не сумління? Бо ти мені – царство, і бог.
Небо над нами тримає твоя тільки воля.
Хвилі тремтіння – ми чуємо разом, удвох!
Сяйво перлинне над нами розцвічує доля.
Отже, в самотність колишню нема вороття?
Теплим промінням єство моє ніби прошите…
Пести ж мене! Я – твоє нерозумне дитя…
Хочеться гратись, сміятись, торкати, любити!
**********
Ніхто з нас не винен - ніко́му, нічо́го й ніяк;
Твій біг по свідомості стінах - на сміх нанизáю:
Яка ж ти ще юна й цілком недосвідчена, Зає!..
Від тих хвилювань - червонієш сильніше за мак...
Свідому спокуси вини, я вкладаю навзнак...
Присутність мою -переливом- Перлина вітає.
Зрадливість жіночого тіла!.. неначе вві сні -
Уважно вивчаєш себе ти, немовби ізбоку,
До самопізнáння невпевнені роблячи кроки:
Свідоме й тверезе в тобі промовляє: "Ні, ні!",
Тваринне ж -"О, так!"- підсвідомо карбує в огні..
Війна суперечностей в жінці - нещадна, жорстока!
На святі життя, я ж - одвічний, незмінний кутій!..
Й запаси слюди, я, твої - знов поповню й...полишу.
...підступність моїх поцілунків - тихіша за мишу...
А тіло твоє спонукає: "Сміліше ще дій!"...
І парус (біли́зна) злітає у вирі подій,
Бо пащу Рожевої Мушлі лібі́до колише.
************
* Ра - давньоєгипетський бог сонця, верховне божество в релігії древніх єгиптян. Його ім'я означає «Сонце»
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756476
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.10.2017
автор: Livoberezhna forever