втрачаю владу й силу, але не знаю чому.
чи жити мені, чи померти – хай буде на ласку божу.
чи радіти мені, чи журитися? попереду бачу пітьму,
хочу десь утекти й десь пропасти –
хочу, та все не можу.
ви сказали б "сенсація". – ні, то таке відчуття,
ніби мене зловило якимось страшним магнітом,
та й тягне донизу. даремне було життя, –
оце я відзвітуюся перед пропащим світом.
хочу десь впасти в порожнечу, в безодню.
як же то робиться? скажіть, хто вже падав,
чи лиш хотів.
там немає чим дихати, крім гнилизни та сірководню,
вже голова йде обертом. але що мені до відчуттів?
я заплутався і перегрівся. бачу у тій пітьмі:
вогник червоний блимає. то в голові у мене
все обертається й крутиться. не бійтеся: ми тут самі,
інтим з конфіденційністю, – священне та злиденне.
я все вагаюся в сумніві. де я? здається, ніде.
намагаюся щось сказати. може, протестувати?
чи я п'яний, чи, може, обдовбаний? лиш в голові гуде
якийсь великий джміль: "солдати, треба спати".
ця ситуація не подобається отцям!
ось я й сказав. як я сказав, так і буде.
що ж мене тягне магнітом?
закладаюсь даремним життям:
не вороги, не чорти,
а, як завжди, радянські люди
джерело: https://www.azlyrics.com/lyrics/kiss/intothevoid.html
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756181
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.10.2017
автор: Crystal view