Вітер мій, ти дай мені наснаги,
Ти, Вогонь яскравий, не згасай.
Збережи любов єдину, Простір,
Та мої надії не зламай.
Не залиш на самоті, мій Дощик,
Хай і злива, блискавка, гроза...
Потім будуть Райдуга і роси,
Усмішка і по щоці сльоза.
В цім житті все треба заслужити:
Народитись, де Любов жила,
Мудрість роду по краплині пити
На колінах, наче з джерела.
Друзів — вчителів талановитих,
Недругів і навіть ворогів —
Своєчасно всіх їх розрізнити,
Дякувати кожному і всім.
Не забудь про мене, Пам’ять сива.
Хай, що є, стискаю в кулаки.
Щось не встигла, не перепросила,
Може так, а може й навпаки.
Плутала стежки, йшла проти вітру,
Щось втрачала, десь не дотяглась.
Сумніви затемнюють палітру,
Спогади змальовують пейзаж.
Що було — усе невипадково.
Все десь заплановано із зовні.
Тільки перевірки на дорогах
І коректування, безумовно!
Звіти відправляються щоденно,
Обліки про вивчення уроку.
Висновки відчуєш достеменно:
Двійка – тоді знов біжи по колу.
Враження мої і Відчуття,
Будьте ще зі мною скільки треба,
Щоб раділа й плакала Душа,
Щоби почуття летіли в Небо.
Хай пробачать Рідні всі мої –
Ви єдині, кому я щось винна.
Ви вже там придумали краї
В інших Вимірах і розуміннях.
В це життя приходе немовля.
Десь в дорозі пам’ять залишає.
Кожному своє тут завдання,
Кожен за свій Час сюжет зіграє.
Все прожите зараз не змінити,
Та зробити висновки можливо.
Всі камінчики розкидані зложити,
Перебрати пальцями своїми.
Я люблю тебе, моє Майбутнє,
Хоч з роками менше дій і сили.
Невідомі задуми Господні.
Кожен Рід в нас мав свою надію.
От би не звернути, не пробігти,
За зірками знати ціль і напрям,
Голови даремно не схилити,
Записати Щастя в свою пам’ять.
22.07.2016 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756170
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.10.2017
автор: Таня Світла