Орел, спираючись крилом на небо,
поволі підіймався догори.
Ковилилось безкрайнє море степу
і бавилися вранішні вітри.
Що вище птах могутній підіймався,
то голосніше чув свободи спів,
ще мить і він до тих висот дістався,
де схована колиска наших снів.
Там чудернацько. Там усе інакше.
Немає просторових таємниць.
Там сонце мрії, як дітей колише,
а місяць радість дістає з скарбниць
Вдихнув на повні груди птах казковість
і крила склавши ринув до землі:
спішив віддати щастя випадковість
казки несучи добрі на крилі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756105
Рубрика: Казки, дитячі вірші
дата надходження 19.10.2017
автор: Gravitoff