Ця осінь, справді, золота

Ця  осінь,  справді,  золота,
злетить  пожовклими  листками,
бурштинова  й  багряна  є  краса,
ялинки  зелень  не  міняють.

Див  осені  сяяння  золоте
шелестить  прощальною  красою,
лист  не  останній  ще  летить
і  зустрічається  з  травою.

Трава  зелена  ще  бринить  
газоном  юним,  стеблами  старими,
він  ще  росте,  та  тільки  весь
засиплеться  пожовклою  красою.

Листок  сухий  серед  гілок
застряг,  із  вітерцем  співає,
це  мелодійно  він  шумить,
у  музику  свій  звук  вставляє.

Вітер  летів  по  небесах,
голосний  шум  у  верховіттях,
і  так,  танцюючи  униз,
на  землю  розсипає  листя.

17.10.2017.
Фотографія  автора.
Парк  Т.Г.Шевченка,
Івано-Франківськ.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756024
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 18.10.2017
автор: Светлана Борщ