Спілі соняхи літо сховали
В сірих буднях ... я їх не виню...
Мою долю зозулі кували,
Та для щастя забракло вогню.
Там, де іскри його розлітались,
Дивні квіти для мене цвіли.
Небеса, хоч на мить відкривались,
Птахи сонце на крилах несли.
А тому я жила, як уміла,
Кожну хвильку тепла берегла.
Дню прийдешньому завжди раділа,
І, напевне, щаслива була!..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756021
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 18.10.2017
автор: majra