Вони йшли двоє в осінь золоту,
За руки один - одного тримали.
Любов на двох ділили лиш одну
І літ що вже пройшли не рахували...
Якщо в думках вернутися назад,
То оживе знов молодість буремна.
Яскраво заквітує диво - сад
І очі в кольорах мов ягід терна.
Згадаються розлогі береги,
Бурхлива річка, човен... в ньому двоє.
Він діставав їй лілії з води,
А на вітру гойдалися тополі...
Вони в ті дні щасливими були...
Вона всміхалась наче сонце ясне.
В ромашках загубитися могли,
Або губилися у лісі часто.
Для них пісень співали солов'ї
І незабудки ніжно їм кивали.
Їх освіщали в парку ліхтарі,
Кохання їхнє зорі малювали...
Вони йшли поруч в осінь золоту
І хоч вже їхня молодість минула.
Любов пронесли й віру по життю,
Вона туди думками їх вернула...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756020
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.10.2017
автор: Тетяна Горобець (MERSEDES)