Нічне місто відбивалось
в яскравих ілюмінатах машин,
котрі мчали
наперекір перспективам.
Дороги тим часом
огортав роздертий
до чорних дір покрив,
який не зміг латати
світові вітрил.
І в центрі,
як кіл від меча
розпростався ліхтарний стовп,
а дим від сигарет
вдихали втомлені люди.
На тебе чекав
не в той бік чужий поворот.
І чимало потворних
розмов та абсурдів.
А ніч за вікном
поглинало місто
своїм світлом
з кімнат,
залишаючи відбиток
на запітнілому склі.
А ти сидів за столом
та писав фрегатний трактат,
де сяйво від лампи
застрягало в повітрянім сні.
Книги та зошити,
папірус - історія,
пропускали в твою душу
забутий жаргон.
В двері тим часом
стукала осінь,
яку тримав під руку
розфарбований слон.
І в той самий час місто
відбивалось в яскравих
ілюмінатах машин,
котрі мчали
наперекір перспективам.
Дороги під плед
ховав густий дим.
Місто без люду
доволі красиве.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755945
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 18.10.2017
автор: Arthur Savchuk