Бувають дні такі чудові,- Зоріє листя новизною,
як літні і як весняні, до смаку зміни ці мені...
і ранки диво-веселкові, хоч груша стала мовчазною,
і ночі зоряні, й ясні... все ж не ховається в пітьмі...
Вже підрум"янились листочки,-
і на калині, й на вербі,
лиш зажурилися кленочки,
схилили голови в журбі...
На землю падають горіхи, І різнобарв"я пречудове:
шишки з ялини і сосни, в лісах,садках і у гаях,
плоди достигли обліпихи,- усе чарівне, загадкове
таке бува лиш восени... бува лише в рідних краях...
І люди стали спокійніші,
їх дії зважені й прості,
стосунки в сім"ях ще міцніші,-
в ці дні осінньо-золоті...
Природа диха веселково, Давно пора вже зупинити:
радужні пишуться пісні, неправду, злочини й війну,
і все було б дуже чудово, і люду дать можливість жити,
якби не втрати у війні. так як належить це йому...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755719
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.10.2017
автор: геометрія