У звичайний жовтневий світанок,
коли дощ шурхотить за вікном,
завітала журба на сніданок,
залетівши осіннім листом.
Кинув вітер листок на фіранку,
розігнавши мереживо снів:
"Поетесо, закінчуй мовчанку".
А у мене немає вже слів.
Не приходить відточена фраза,
не з'являється рима нова.
А як візьмеш блокнот, то щоразу
розсипаються в попіл слова...
Сипле золото осінь розкішна.
Я дивлюсь у вікно і мовчу.
Це роки мої тихо, неспішно
розчиняються в сумі дощу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755608
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.10.2017
автор: Денисова Елена