Інтернетна любов,
Інтернетне життя,
Залежність від нього -
Це наше буття.
Ну, що ж це за життя -
Інтернетне буття?
Пропадає зв"язок
І любов десь зникає.
Людина тривожиться
І страхи множаться.
Яка залежність.
А ми за незалежність
Руками, ногами, головою.
Що мені робити із собою?
Ну, що ж це за життя
В інтернеті?
Забуваєш поїсти, поспати.
А хочеш тут біля мене присісти?
А краще біля нього,
Комп"ютера свого.
З"являється зв"язок. Ура!
Є життя. І знайшлася любов,
Заспокоюєшся знов.
О! Життя прекрасне,
І сонце красне,
І осінь тепла,
Жовто-гаряча,
Як моя вдача.
Дивлюсь у вікно.
Бачу кленове золото,
Яке падає, падає, падає,
А осінь нас радує,
Втішає, зачаровує,
А ти, немов приворожений,
Приморожений, причмелений,
Мов у м"ясорубці
Інтернетом тим змелений.
А як хочеться очі
Осінньої любові побачити,
У них задивитися,
У них розчинитися,
І там залишитися.
А ми в комп"ютері
Свої очі лишаємо.
А ми до нього припадаємо,
Прилипаємо, приростаємо.
Ова! Постій! Не смій
У ньому ти сховатися
І там зостатися.
Як це життя тоді
Буде уже називатися?
О! І завис мій комп"ютер.
Перестарався,
А чи я, а чи він?
Хтось із нас уже зомлів,
Вибився із сил, перегрівся...
Вибився із ритму
Реального життя,
Втратив дійсності
Цієї відчуття.
Ооо! Я так люблю
Тебе життя!
Я не комп"ютерне дитя.
І як це воно,
Щоб душі моя, твоя, наші
В інтернеті були?
Ні! Ми не у його полоні.
Наша любов усі кордони
І перешкоди долає,
І з інтернетного полону
Наші душі спасає!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755064
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.10.2017
автор: яся