Посивіла земля полином проросте

Сипле    попелом    час,
Щоб    загоїть    Донбасу    рану,
Та    чи    вистачить    нас,
Щоби      пам’ять    від    болю      відмить,
Адже    в    кожній    душі
Ще    маячить    портрет    тирана,
Й    зашкарублі    брижі,
Без    яких    не    стають    людьми.

Скільки    зламаних    доль!
Хто    лічив    їх?    Та    й    чи    полічить?!..
І    у    душах    –    кордон,
За    яким    –    не    порожній    звук:
Там    –    молитви    слова
Й    передчасно    погаслі    свічі,
В    чорній    хустці    вдова
Й    тисячі    материнських    мук.

Не    одне    з    поколінь
Лікуватиме    спільну    рану,
Попіл    згаслих    полів
Намагатиметься    зцілить…
Посивіє    земля,
Полином    проросте,    мов    зранить…
Неба    сили    звелять
Україну    уже    не    ділить…
23.12.2015.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755021
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 12.10.2017
автор: Ганна Верес