[b]Небо зоряне, небо зоряне
Манить в безвість нас
Своїми безоднями.
Заворожує, заколихує,
То сміється, то
Ніби схлипує.
Небо зоряне, небо зоряне,
Ти не клич у ніч,
Радість зболена.
Відстань, що між нас:мною й зіркою -
Погляд кинутий-
Вже є втіхою...
Небо зоряне, небо зоряне,
Символ таїн ти-
Віками нескорене...
Чи то мудрістю полониш мене,
Чи душа десь там...
Зорі нижче вже...[/b]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754755
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.10.2017
автор: zazemlena