Справді так краще, як каже той критик?
Може так бути, та – те, не моє,
Я у руках його – крихітний гвинтик,
Справді, воно так і є, так і є…
Думає так, крізь свої окуляри,
Я йому – хтось лиш, нездара, маля.
Може його так гласять циркуляри,
Може він бачить лиш те, що здаля?
Ріже усе без жалю і без сорому,
Б’є об асфальт кришталеві слова,
Бачу з якою це робить оскомою,
Думаю: “Де ж це моя булава?
Я ж своїм дітям не ворог, а мати
І боронитиму їх до кінця,
Мають моє щирі люди читати,
В славу Господню, во ім’я Творця!”
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754199
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 07.10.2017
автор: Шостацька Людмила