апостоли:
ти лиш поглянь на наші муки та страждання:
маємо хліба й до хліба, ще й ціле море вина.
не турбуй мене вже, бо я бачу відповіді на всі запитання.
життя є прекрасне відтак аж до ранку;
згодом обіймемо ніч, мов коханку;
і немає війни, а лиш вічна весна.
я знав, що я буду апостолом, бо я вже коли чого схочу,
так воно й є. ти лиш спробуй – буде тобі що хоч.
згодом, на пенсії, напишемо наші евангелії,
і про нас гомонітимуть, як про великих людей.
ісус:
це край.
лиш трохи буває сумно,
коли до нього приводять твої ж таки учні.
до всіх, про кого дбаєте: це вино має бути моєю кров'ю,
цей хліб має бути тілом моїм.
це край!
це моя кров: те, що тепер п'єте,
це моє тіло: те, що тепер їсте.
о, хоч би ви згадували про мене щоразу,
коли ви їсте й п'єте!
певно, я був божевільний: я думав, мене пам'ятатимуть.
певно, я з'їхав з глузду!
погляньте на себе, на ці нагодовані пики:
це ім'я вам нічого не зможе сказати
вже за десять хвилин після моєї смерти.
один з вас мене зречеться,
ще один – зрадить.
апостоли:
тільки не я! хто зміг би таке? неможливо!
ісус:
петре, ти зречешся мене вже незабаром:
тричі зречешся мене, й то ще не все. один з вас,
що тут вечеряєте, один з дванадцятьох покликаних –
він піде й зрадить.
юда:
відкинь драматизм! ти знаєш, хто.
ісус:
чом же досі не йдеш і не робиш того?
юда:
ти хочеш, щоб я то зробив!
ісус:
поквапся: вони чекають.
юда:
ти не знаєш, чому я зробив то.
ісус:
я не дбаю, чому ти зробив то!
юда:
не дбай. бо колись я тобою пишався,
бо тепер я тебе зневажаю.
ісус:
бо ти брешеш тепер, юдо.
юда:
он як! бо ти так хотів, аби я зробив це?
а ну ж, як залишуся, як не піду,
й поламаю тобі твоє честолюбство?
христе, ти сам собі заслуговуєш на все!
ісус:
поспішися вже, дурню. – поспішися та йди.
не марнуй красномовства:
вже не хочу знати нічого. йди!
апостоли:
ти лиш поглянь на наші муки та страждання:
маємо хліба й до хліба, ще й ціле море вина.
не турбуй мене: я бачу відповіді на всі запитання.
життя є прекрасне відтак аж до ранку;
згодом обіймемо ніч, мов коханку;
і немає війни, а лиш вічна весна.
я знав, що я буду апостолом, бо я вже коли чого схочу,
так воно й є. ти лиш спробуй – буде тобі що хоч.
згодом, на пенсії, напишемо наші евангелії,
і про нас гомонітимуть, як про великих людей.
юда:
ти сумний патетичний зануда. бачиш, куди нас привів?
всі наші мрії померли, й померли вони через тебе.
та що найсумніше за все:
хтось таки мусить тебе напоумити,
й сказати тобі, хто ти є.
ти є простий собі злодій. ти як поранений звір,
що руйнує, і бреше, і проклинає конаючи.
ти знаєш хто?
ти – вичавлений мандарин.
вичавлений, вичавлений! вичавлений мандарин.
ісус:
забирайся, йди геть! на тебе чекають!
це точно: вони вже чекають на тебе.
юда:
щоразу, коли дивлюся на тебе, не можу збагнути:
як ти міг так? облишити все, все покинути, і не замкнути?
та був би ти мудрий – було б все інакше,
все могло б добре бути.
апостоли:
ти лиш поглянь на наші муки та страждання:
маємо хліба й до хліба, ще й ціле море вина.
не турбуй мене: я бачу відповіді на всі запитання.
життя є прекрасне відтак аж до ранку;
згодом обіймемо ніч, мов коханку;
і немає війни, а лиш вічна весна.
я знав, що я буду апостолом, бо я вже коли чого схочу,
так воно й є. ти лиш спробуй – буде тобі що хоч.
згодом, на пенсії, напишемо наші евангелії,
і про нас гомонітимуть, як про великих людей.
ісус:
може, хтось ще не спатиме, як от і я не сплю?
петре, іване, якове!
чи ніхто не чекає вже, і не терпить, як я терплю?
петре, іване, якове!
джерело: http://www.lyricsdepot.com/jesus-christ-superstar/
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754110
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.10.2017
автор: Crystal view